« вернуться в содержание номера

Вивчення ефективності та безпеки використання препарату Вагіклін при лікуванні бактеріального вагінозу та неспецифічного вагініту
А.Я. Сенчук, докт. мед. наук, проф., завідувач кафедри акушерства та гінекології
Київський медичний університет Українськ

Серед вагінальних інфекцій найчастіше трапляються порушення екосистеми піхви, які у 90% випадків проявляються бактеріальним вагінозом, вульвовагінальним кандидозом, трихомоніазом і комбінацією цих збудників [3, 18, 19].

Визначені особливості сучасного перебігу вагінальних інфекцій потребують дотримання загальних принципів діагностики та лікування запального процесу, серед яких суттєве значення мають [3, 9, 10, 19]:

точна діагностика збудників інфекції (бактеріоскопія, бактеріологія, ІФА, ПЛР);

проведення терапії тільки у разі клінічних проявів інфекції та необхідності ліквідації її негативних наслідків (безпліддя, невиношування вагітності та ін.);

одночасне або наступне поновлення нормальної мікрофлори піхви.

Слід виходити з постулатів про те, що жіночий організм у разі нормальних умов існування надійно захищений від агресивного оточення, циклічні гормональні зміни призводять до постійного та якісного очищення статевих органів і органів-мішенів від інфекційних чинників, які постійно потрапляють до статевих органів жінки.

Широко відомо, що до захисних механізмів належать різні анатомічні, біологічні, біохімічні, а також імунологічні фактори – місцевий імунітет:

клітинні фактори (лімфоїдні структури і макрофаги строми слизових);

гуморальні фактори (імуноглобуліни (IgIg) A, M, G і sIgA).

Наведені нами вище основні дані про роль гуморальних факторів імунітету в захисті статевих органів жінки вказують на їхнє важливе значення і необхідність проведення подальших наукових досліджень у цій області. Фізико-хімічні особливості імуноглобулінових молекул та їхні імунобіологічні здібності забезпечують  захист піхви і шийки матки.

Абсолютний вміст та співвідношення різних IgIg може суттєво змінюватися за наявності місцевих запальних процесів та змінення проникності судинної стінки. У цих випадках зростає доля IgIg, що потрапляють до секрету шляхом транссудації з сироватки крові.

Нераціональна фармакотерапія, самолікування, нераціональне застосування гормональних препаратів суттєво знижують або уражують перераховані вище захисні механізми.

Значні порушення, які виникають в організмі пацієнток із вагінальною інфекцією, тяжко піддаються лікуванню, а рецидиви захворювання трапляються у 20-30% випадків через 3 і до 80,0% через 6 місяців після курсу терапії, незважаючи на використання достатньо ефективних етіотропних препаратів [4, 5, 11, 13].

Необхідність застосування комбінованих засобів обумовлена тим, що більш ніж у 80,0% пацієнток діагностується змішаний бактеріально-грибковий запальний процес. Мікробні асоціації підвищують вірулентність мікроорганізмів,  що, в свою чергу, сприяє більш вираженому росту патогенних властивостей [2, 15, 19]. Слід також враховувати той факт, що трихомонада є резервуаром для хламидій,  уреаплазм, гонококів, стафілококів, грибів та інших збудників вагінальних інфекцій.

Багатьма дослідниками [3, 5, 16] доведено, що місцеве використання комбінованих протимікробних препаратів дозволяє ефективно впливати на всі етапи патогенезу запалення і значно збільшити  спектр терапевтичного впливу. Висока привабливість та ефективність місцевої терапії пояснюється безпосереднім потраплянням діючих речовин у вогнище інфекції, відсутністю системної дії на організм жінки і мінімальним ризиком побічних реакцій.

За останні роки визначились однозначні підходи до лікувальних засобів, які можуть бути застосовані для лікування вагінальних інфекцій. Вони повинні відповідати наступним вимогам [4–6, 16]:

мати широкий спектр дії;

мати мінімальну частоту формування резистентності у збудників вагінальних інфекцій;

сприяти відновленню нормоцинозу піхви  (знищення грибів і попередження їх росту внаслідок попередньої нераціональної антибактеріальної терапії; нормалізація рН);

не здійснювати негативного впливу на стан нормальної мікрофлори піхви;

бути нетоксичними у разі довготривалого застосування;

мати мінімальну системну адсорбцію для виключення системної дії на органи та системи, плід і взаємодію з іншими лікарськими препаратами;

мати можливість використання у пацієнток різної вікової категорії та за наявності супутньої екстрагенітальної патології;

мати високу комплаєнтність та високу економічну доступність.

Представником групи таких препаратів є комбінований препарат для місцевого використання Вагіклін – вагінальні капсули м'які, які містять 100 мг кліндаміцину у вигляді кліндаміцину фосфату та 100 мг клотримазолу.

Кліндаміцин активний щодо багатьох грампозитивних аеробів, а також грампозитивних і грамнегативних анаеробів. Він активний in vitro щодо мікроорганізмів, пов’язаних з бактеріальним вагінозом, включаючи Gardnerella vaginalis, Mobiluncus mulieris, Mobiluncus curtisii, Mycoplasma hominis та анаероби (Peptostreptococcus spp.,  Bacteroides spp.).

Клотримазол – синтетичний антимікотичний і антитрихомонадний засіб групи похідних імідазолу. Спектр дії клотримазолу включає дерматофіти, дріжджові гриби, грампозитивні (стафілококи, стрептококи) і грамнегативні бактерії (Bacteroides spp., Gardnerella vaginalis), а також Trichomonas vaginalis, Malassezia furfur, Corynebacterium minutissium.

Важливо звернути увагу, що на відміну від інших комбінованих лікарських засобів для внутрішньовагінального застосування Вагіклін не містить кортикостероїдів, що можуть впливти на місцевий імунітет. 

Метою нашого дослідження було вивчення терапевтичної ефективності та безпеки вагінального застосування препарату  Вагіклін у гінекологічній практиці за наявності у пацієнтки неспецифічного вагініту та бактеріального вагінозу, обумовленого мікробними асоціаціями і грибами, а також впливу препарату на місцевий імунітет слизової піхви під час лікування.

Матеріали та методи дослідження. У дослідженні брали  участь пацієнтки репродуктивного віку (від 18 до 45 років),  загальна кількість (n=100), які звернулися для амбулаторного обстеження у зв’язку зі скаргами на свербіж, печіння та гіперсекрецію у зоні вульви та піхви.  Методи дослідження: а) гінекологічний огляд хворих, б) мікроскопія мазка, в) імунологічне дослідження цервікального слизу.

Гінекологічний анамнез у 47 (47,0%) хворих був обтяжений медичними і мимовільними абортами, запальними захворюваннями статевих органів у 68 (68,0%) пацієнток. При опитуванні також з’ясовано, що тільки 18 (18,0%) жінок звернулися за допомогою з приводу бактеріального вагінозу та неспецифічного вагініту вперше, а решта пацієнток (82,0%) неодноразово лікувалися різними засобами, зокрема і самостійно.

Хворі скаржилися на білі виділення (100,0%), свербіж і печіння в ділянці зовнішніх статевих органів (34,0%) і в піхві (45,0%), неприємні відчуття під час і після статевого акту (56,0%), відзначали дизуричні явища (36,0%).

Скарги пацієнток до та після місцевого лікування Вагікліном представлені в табл. 1.

Макроскопічна оцінка кількості вагінальних білих виділень була оцінена як незначна у 14 (14,0%), помірна – у 27 (27,0%) і значна – у 59 (59,0%) пацієнток.

Характер вагінальних білих виділень був різним: переважали слизові виділення – у 12 (12,0%), сирні – у 29 (29,0%), гнійні – у 27 (27,0%), сукровичні – у 9 (9,0%), пінисті – у 23 (23,0%). Найчастіше пацієнтки відзначали змішаний характер виділень – від водянистих, слизисто-гнійних до рясних водянистих з домішкою сирних і пінистих (56,0%) виділень.

Під час первинного візуального і кольпоскопічного обстеження у 66 (66,0%) пацієнток виявили гіперемію шкіри і слизових оболонок вульви і піхви і у 100% хворих гіперемію і набряк слизової піхви. У 39,0% хворих наявні явища ендоцервіциту і дисплазії епітелію вагінальної частини шийки матки. Серед кольпоскопічних картин переважали ектопія циліндричного епітелію (56,0%), доброякісна (30,0%) і передпухлинна (40,0%) незавершена зона трансформації епітелію.

Бактеріоскопічні дослідження вагінальних мазків у всіх пацієнток виявили III і IV ступені чистоти вагінальної флори. За III-го ступеня в мазку визначалися невелика кількість паличок Додерлейна, багато лейкоцитів, помірна кількість епітелію, значна кількість кокової флори. Реакція виділень була слабокислою. За IV-го ступеня чистоти палички Додерлейна були відсутні, визначалася велика кількість лейкоцитів і кокової флори. Реакція виділень в 90,0% випадків була лужна, в інших – нейтральна. Середня кількість лейкоцитів у мазках становила 44,5±6,8, у 40,0% мазків кількість епітелію визначалась як значна, у 48,0% – як помірна, і у 12,0% пацієнток епітеліальні клітини виявлялися рідко.

Результати бактеріологічних досліджень, які наведені в табл. 2, свідчать про те, що бактеріальний вагіноз та неспецифічний вагініт мають перебіг на фоні значного порушення піхвової екосистеми, яке проявляється підвищенням випадків інфікування хворих мікробними асоціаціями з перевагою анаеробних мікроорганізмів і зниженням виявлення микроорганізмів, які формують нормальну мікрофлору.

За результатами наших досліджень виявлено, що у 93,0% (93 хворих) випадків мають місце мікробні асоціації, які були представлені факультативними аеробними і більшою мірою анаеробними мікроорганізмами.  Lactobacillus species виявлені нами у 22 (22,0%) хворих, а Bifidobacterium species – у 13 пацієнток (13,0% випадків).

Ефективність лікування в першу чергу проявилася відсутністю скарг у цих жінок і досягненні I і II ступенів чистоти вагінальної флори у 95,7% пролікованих пацієнток.

Слід відзначити добру переносимість місцевого застосування Вагікліну у хворих із бактеріальним вагінозом і неспецифічним вагінітом.

Контрольне обстеження через 1-2 тижні після закінчення прийому препарату було здійснено у 92 пацієнток і вказувало на наявність позитивного результату у 88 випадках (95,7%). Вже на 2-3-й  день після початку терапії пацієнтки відмічали значне зменшення виділень, неприємного запаху та відчуття дискомфорту. У табл. 1 наведені дані про скарги та їх характер після лікування. Порівняльний аналіз скарг вказує на високу клінічну ефективність місцевого застосування препарату Вагіклін для лікування бактеріального вагінозу.

За результатами мікроскопії вмісту піхви після проведеного лікування середня кількість лейкоцитів у мазках становила 10,3±3,1, середня кількість епітелію: значна – 10,0%, помірна – 26,0%, зрідка – 64,0% мазків.

За результатами  бактеріологічних  досліджень, виконаних через 1 місяць після лікування, виявлено відсутність мікробних  асоціацій, Lactobacillus species виявлені у 90% хворих, а Bifidobacterium species – у 83,0% випадків.

Звертав на себе увагу той факт, що у 64 (72,7%) з 88 хворих, у яких було отримано позитивний ефект від лікування, спостерігалося відновлення мікробіоценозу піхви, а саме: мікроскопічно в препаратах  мазків з піхви у незначній та у помірній кількості було виявлено палички Додерлейна. Цей факт вказує на відсутність негативного впливу Вагікліну на представників нормальної флори піхви, а ліквідація запального процесу в піхві сприяє швидкій її колонізації паличками Додерлейна.

Результати  дослідження концентрацій IgIg у цервікальному секреті у здорових невагітних жінок і пацієнток, що страждають на неспецифічні захворювання шийки матки і піхви, наведені в табл. 3.

Аналіз результатів свідчить про те, що зміни концентрацій IgIg корелюють з морфофункціональними змінами в жіночій статевій сфері, яка знаходиться під впливом ендокринної системи.

Порівняльний аналіз рівнів IgIg у контрольній і основній групах до лікування вказує на достатньо високі концентрації IgIg сироваткового походження (IgА і IgG) у цервікальному слизу хворих на вульвовагініти. Рівень IgМ у хворих на неспецифічний вагініт  удвічі  перевищував його концентрації у цервікальному слизу здорових жінок, що може свідчити про значну реакцію лімфоїдної тканини шийки матки на антигенну стимуляцію мікрофлорита, значне підвищення проникності стінок кровоносних судин шийки матки за наявності неспецифічних запальних процесів. Значне зниження концентрацій sIgA, що місцево секретуються, свідчить про те, що у разі запального процесу порушуються процеси синтезу секреторного   компонента епітеліальними клітинами цервікального каналу шийки матки.

Аналіз результатів дослідження концентрацій IgIg після лікування свідчить про високу ефективність запропонованого жінкам лікування. Концентрації сироваткових IgIg класів А, М і G наближались до відповідних показників у здорових жінок і достовірно відрізнялися від показників до лікування. Поновлювалися високі рівні концентрацій sIgA, що місцево секретуються, а це вказувало на відсутність запального процесу епітелію цервікального каналу шийки матки і поновлення синтезу секреторного компонента.

Вивчення причин рецидиву захворювання показало, що три з семи жінок після лікування мали статеві стосунки із непролікованими партнерами.  Аналіз результатів повторного обстеження 4 хворих, у яких лікування Вагікліном було неефективним, мікроскопічно показав наявність міцелію і спор грибів, а також велику кількість грамнегативних мікроорганізмів. Микробіологічне обстеження вказувало на наявність асоціатів анаеробних мікроорганізмів з грибами роду Candida. Наступне визначення чутливості грибів і мікроорганізмів до антибіотиків дозволило визначитись із призначенням загальної і місцевої протизапальної терапії, яка була ефективною.

Оцінка переносимості досліджуваного препарату 

Слід відзначити добру переносимість місцевого застосування Вагікліну у хворих із неспецифічними вагінітами та бактеріальним вагінозом.

Застосування Вагікліну для місцевого лікування не спричиняло сенсибілізації і виражених негативних реакцій. У 6-ти хворих на 2-3-й день після початку лікування було зареєстровано збільшення сили печіння і свербежу. Згідно з інструкцією хворі не переривали прийом препарату, і протягом 1-2-ї доби означені симптоми зникли.

Висновки

Отже, місцеве застосування комбінованого препарату  Вагіклін для лікування бактеріального вагінозу та неспецифічного вагініту є високоефективним, безпечним і добре переноситься пацієнтками. Ефективність складає 95,7% від пролікованих і повторно обстежених пацієнток. Ефект лікування проявляється у ліквідації клінічних (на 2-3-тю добу), мікроскопічних і бактеріологічних ознак вагініту, поновленні нормобіоценозу піхви і показників місцевого імунітету шийки матки. Призначення Вагікліну для місцевої  терапії хворим із неспецифічним вагінітом та бактеріальним вагінозом дає змогу запобігти тяжким запальним ускладненням. Комплексний препарат Вагіклін можна вважати препаратом першого вибору для  місцевого лікування бактеріального вагінозу та неспецифічного вагініту.

Список литературы находится в редакции