Імплантація ембріона й надалі залишається одним із найскладніших і найменш прогнозованих етапів лікування безпліддя. У Європі розпочали другу фазу клінічного дослідження препарату RPN-002 (ноласибан), який вивчають як засіб для зменшення скоротливої активності матки після перенесення ембріона.

Попри розвиток допоміжних репродуктивних технологій, успіх програм екстракорпорального запліднення та інтрацитоплазматичної ін’єкції сперматозоїда значною мірою залежить не лише від якості ембріона, а й від стану ендометрія та скоротливої активності матки. Саме на цей чинник і спрямований новий підхід, який вивчає біофармацевтична компанія ReproNovo.

Компанія повідомила про старт багатоцентрового дослідження NORDIC (Nolasiban Optimized Regimen Dosing for Inhibition of Uterine Contractility). Це рандомізоване, подвійне сліпе, плацебо-контрольоване дослідження, у межах якого порівнюватимуть два режими дозування препарату. Планують залучити 120 жінок у п’яти європейських центрах.

На відміну від попередніх досліджень, новий протокол передбачає вищі дози та довший курс лікування. За задумом авторів, це може забезпечити виразніший фармакологічний ефект. RPN-002 є пероральним антагоністом рецепторів окситоцину, а його дія спрямована на пригнічення скорочень міометрія та підтримання функціонального спокою матки в період після перенесення ембріона.

Попередні клінічні спостереження вказували, що підвищена частота маткових скорочень під час перенесення ембріона може бути пов’язана зі зниженням частоти настання вагітності. Ймовірно, це відбувається через порушення процесу імплантації. Тому фармакологічне зменшення скоротливості матки розглядають як можливий спосіб поліпшити умови для прикріплення ембріона.

Основна мета дослідження — оцінити, як різні режими дозування ноласибану впливають на скоротливість матки та ендокринні показники, важливі для імплантації. Отримані фармакодинамічні дані мають допомогти визначити оптимальний режим застосування препарату для наступних клінічних досліджень, де вже оцінюватимуть клінічні кінцеві точки:

• частоту імплантації;
• настання вагітності;
• народження живої дитини.

Клінічне значення такого підходу особливо велике для пацієнток, які проходять лікування безпліддя. Кожна спроба перенесення ембріона пов’язана з помітним фізичним, психологічним і фінансовим навантаженням, тому навіть помірне підвищення ефективності репродуктивних технологій може мати важливе значення для результатів лікування.

Окремо ноласибан розглядають і як потенційний варіант для лікування аденоміозу. У цьому контексті пригнічення патологічної скоротливості матки може впливати на локальне запалення, вираженість дисменореї та фертильність.