Під час науково-практичної конференції, присвяченої взаємодії хірургів і анестезіологів, окрему увагу приділили профілактиці післяопераційних інфекцій та вибору антибіотиків. У фокусі були чинники ризику, сучасні підходи до періопераційного ведення та принципи раціонального застосування антибактеріальних препаратів.

На фаховому заході, що об’єднав спеціалістів із хірургії та анестезіології, обговорювали не лише клінічні випадки й актуальні протоколи, а й щоденні питання, які безпосередньо впливають на безпеку пацієнта. Однією з центральних тем стала профілактика хірургічної інфекції та обґрунтований вибір антибіотика.

У сучасній практиці це питання набуває особливого значення через поширення мультирезистентної флори та скорочення кількості ефективних антибактеріальних засобів. Післяопераційні інфекції становлять 30-40% усіх внутрішньолікарняних інфекцій у хірургічних відділеннях, а отже, безпосередньо впливають і на перебіг лікування, і на навантаження на систему охорони здоров’я.

Серед чинників, що підвищують імовірність інфекцій у ділянці операційної рани, виділяють як пацієнт-залежні, так і процедурні.

• Пацієнт-залежні фактори: вік, ожиріння, цукровий діабет, імунодефіцит, куріння, онкологічні захворювання, наслідки хіміотерапії, променевого лікування або гормонотерапії.
• Процедурні фактори: тривалість операції, обсяг втручання, ступінь контамінації під час процедури, дотримання асептики та мікробне забруднення.

У людей старшого віку інфекційні ускладнення трапляються частіше через зниження гуморальної та клітинної ланок імунітету. Окремо наголошувалося, що метаболічний синдром і цукровий діабет погіршують загоєння ран, а при гіперглікемії додатково формується стан, що ускладнює перебіг інфекційного процесу. Тютюнопаління, зловживання алкоголем і парентеральне вживання наркотичних засобів також асоціюються з порушенням мікроциркуляції та загоєння тканин.

Для зниження ризику післяопераційних ускладнень важливим є не лише виявлення цих чинників, а й дотримання чинного регламенту антибіотикопрофілактики, визначеного нормативною базою Національної служби здоров’я. Такий підхід допомагає зберігати резерв антибіотиків і стримувати поширення резистентних штамів.

За даними рекомендацій WHO (2018) та IDSA (2024), раціональна антибіотикотерапія в хірургії має спиратися на своєчасне визначення мікробного спектра та обґрунтовану тривалість лікування. Емпіричну терапію розпочинають після забору матеріалу для дослідження, а надалі її коригують відповідно до отриманих результатів і локального мікробіологічного моніторингу.

Окремо підкреслювалося, що безконтрольне або надмірно тривале призначення антибіотиків підсилює відбір резистентних бактерій. Саме тому антибіотикотерапія в хірургії розглядається як динамічний процес, який потребує регулярної оцінки та участі кількох фахівців, зокрема бактеріолога, клінічного фармаколога та спеціалістів з інфекційного контролю.

У доповіді також звернули увагу на ципрофлоксацин як антибактеріальний засіб групи фторхінолонів із широкою бактерицидною дією. На відміну від β-лактамів та аміноглікозидів, які діють переважно на бактерії в період розмноження, ципрофлоксацин активний як у фазі розмноження, так і в стані спокою. Це має значення для санації інфекційного вогнища, зокрема за наявності внутрішньоклітинних форм бактерій.

На вітчизняному ринку ципрофлоксацин представлений, зокрема, препаратом Ципролет ® виробництва «Др. Редді’с Лабораторіз Лтд». В Україні також доступний Ципролет ® А, що містить ципрофлоксацин 500 мг і тинідазол 600 мг та забезпечує подвійну антибактеріальну дію. Його розглядають як варіант для інфекцій зі змішаною аеробно-анаеробною флорою, включно з окремими гнійними процесами, післяопераційними ураженнями м’яких тканин, хронічними гнійними ранами та синдромом діабетичної стопи.

У виступі наголосили, що сучасне післяопераційне ведення ґрунтується на двох базових напрямках: контролі болю та контролі інфекції. Перший передбачає ранню оцінку больового синдрому й застосування мультимодальної аналгезії. Другий — мікробіологічний нагляд, обґрунтоване призначення емпіричної терапії та подальшу її корекцію після уточнення збудника.

Такий інтегрований підхід допомагає зменшити ризик гнійно-септичних ускладнень, скоротити тривалість госпіталізації та підвищити безпеку лікування. Раціональне використання антибіотиків у хірургії залишається важливою складовою як профілактики інфекцій, так і протидії глобальному зростанню бактеріальної резистентності.