Статини широко застосовують для профілактики та лікування серцево-судинних хвороб, але їхній можливий вплив на чоловічу сексуальну функцію досі обговорюють. Нове дослідження в журналі Sexual Medicine додає генетичні дані, які уточнюють відмінності між окремими препаратами цієї групи.

Статини залишаються однією з основних груп препаратів у кардіології, однак питання їхнього впливу на ерекцію не втрачає актуальності. З одного боку, покращення функції ендотелію та зростання біодоступності оксиду азоту можуть сприяти нормальному кровоплину. З іншого — пригнічення синтезу холестерину теоретично здатне впливати на утворення тестостерону та, відповідно, на сексуальне здоров’я.

У новій роботі науковці з урологічного відділення Шостої лікарні міста Ухань використали метод менделівської рандомізації. Такий підхід дає змогу оцінити ймовірний причинно-наслідковий зв’язок між фактором впливу та розвитком захворювання й менше залежить від супутніх чинників, ніж звичайні спостережні дослідження. Аналіз спиралися на дані масштабних генетичних досліджень UK Biobank і FinnGen.

Дослідники оцінили генетично прогнозований вплив загального застосування статинів, а також окремо аторвастатину, симвастатину та розувастатину. За підсумками аналізу загальне застосування статинів асоціювалося з підвищеним генетично зумовленим ризиком еректильної дисфункції. Водночас детальніша оцінка показала, що такий зв’язок переважно стосувався ліпофільних статинів — аторвастатину та симвастатину.

Для розувастатину, який належить до гідрофільних статинів, переконливих доказів причинного зв’язку не отримали. Автори пояснюють різницю фармакологічними особливостями препаратів. Ліпофільні статини легше проникають крізь гематотестикулярний бар’єр і потенційно можуть пригнічувати локальний мевалонатний шлях, потрібний для синтезу тестостерону. Також більш виражене зниження холестерину може обмежувати доступність субстрату для утворення стероїдних гормонів.

Разом із тим дослідники наголошують, що ці механізми поки що залишаються гіпотетичними і потребують експериментального підтвердження. Отримані результати не слід сприймати як підставу для зміни чинних рекомендацій щодо призначення статинів.

Авторам роботи важливо було підкреслити ще один момент: пацієнтів, які отримують гіполіпідемічну терапію, слід оцінювати комплексно. Якщо з’являються ознаки еректильної дисфункції, варто враховувати не лише судинні чи ендокринні чинники, а й можливий внесок фармакотерапії.