Обструктивне апное сну під час вагітності дедалі частіше розглядають як клінічно значущий стан, що може впливати на перебіг вагітності та стан матері й плода. У новій настанові CHEST окреслено підходи до скринінгу, підтвердження діагнозу та початку лікування.
Обструктивне апное сну (ОАС) у період вагітності вже не сприймають лише як наслідок фізіологічних змін сну. Його пов’язують із потенційним впливом на здоров’я жінки та перебіг вагітності.
За об’єктивними критеріями ОАС виявляють приблизно у 9 % вагітних. За ускладненого перебігу вагітності частота цього стану зростає. ОАС асоціюють із гіпертензивними розладами, гестаційним цукровим діабетом, тяжкими серцево-судинними ускладненнями та потребою в інтенсивній терапії.
Американський коледж торакальних хірургів (American College of Chest Physicians, CHEST) оприлюднив клінічну настанову щодо ведення ОАС у вагітних. Документ містить дев’ять умовних рекомендацій, але рівень достовірності доказів для всіх із них оцінено як дуже низький. Тому ці положення не варто трактувати як жорсткий протокол: радше як орієнтир для практики в умовах обмеженої доказової бази.
CHEST радить проводити скринінг порушень дихання уві сні у вагітних за допомогою спеціального для вагітності опитувальника або стандартного інструмента. Якщо результати вказують на підвищений ризик ОАС, для підтвердження діагнозу можна використовувати як домашнє дослідження сну, так і полісомнографію в лабораторії.
Основним практичним критерієм для початку терапії є індекс апное-гіпопное (AHI). Якщо показник становить 5–15 епізодів на годину, лікування рекомендують за наявності симптомів, наслідків ОАС або супутніх станів чи факторів ризику, зокрема артеріальної гіпертензії та ожиріння.
За AHI понад 15 епізодів на годину терапію позитивним тиском у дихальних шляхах (PAP) пропонують незалежно від симптомів і супутніх захворювань. Саме PAP-терапії надають перевагу перед альтернативними методами.
Для вагітних, які вже користувалися постійним позитивним тиском у дихальних шляхах (CPAP) до вагітності, фахівці CHEST пропонують розглянути автоматично регульований позитивний тиск (APAP).
Якщо на тлі PAP зберігається денна сонливість, першою додатковою стратегією можуть бути заплановані короткі періоди денного сну. Стимулятори рекомендують розглядати лише тоді, коли такого підходу недостатньо.
Значення ОАС не обмежується симптомами у матері. Порушення дихання уві сні пов’язують із несприятливим ростом плода, передчасними пологами, вищою частотою госпіталізації новонароджених до відділень інтенсивної терапії та довшим перебуванням у стаціонарі.
Після пологів проблема також може зберігатися. Жінкам, у яких ОАС виявили під час вагітності, рекомендують повторно оцінювати дихання уві сні в післяпологовий період.
Головний меседж для лікарів полягає в тому, що хропіння, денну втому або порушення сну у вагітних не слід автоматично пояснювати лише вагітністю. Потрібні активніший пошук ОАС, своєчасна діагностика та обґрунтоване призначення PAP. Водночас через дуже низьку достовірність доказів надалі потрібні якісні проспективні дослідження, особливо щодо впливу лікування на материнські та перинатальні результати.
