Новий систематичний огляд і мережевий метааналіз, підготовлений для оновлення рекомендацій AAAAI та ACAAI, поставив під сумнів доцільність рутинного застосування антигістамінних препаратів при атопічному дерматиті.
Антигістамінні засоби часто додають до лікування атопічного дерматиту, однак свербіж за цього захворювання переважно не пов’язаний із гістаміном. Саме тому дослідники перевірили, чи справді така терапія дає відчутну користь.
У межах оновлення рекомендацій Американської академії алергії, астми та імунології (AAAAI) і Американського коледжу алергії, астми та імунології (ACAAI) проаналізували 47 рандомізованих контрольованих досліджень за участю 6230 дітей і дорослих. Переважно йшлося про пацієнтів із атопічним дерматитом середнього та тяжкого ступенів.
У роботах вивчали додавання до базового лікування таких засобів, як емоленти та топічні кортикостероїди:
- пероральних блокаторів H1-рецепторів;
- блокаторів H2-рецепторів;
- стабілізаторів опасистих клітин;
- їхніх комбінацій.
Оцінювали тяжкість дерматиту та свербежу, порушення сну, загострення, якість життя і небажані явища. За підсумками аналізу, блокатори H1-рецепторів, імовірно, дають лише незначне зменшення симптомів, яке не досягає клінічно важливого рівня. Даних про істотний вплив на сон або частоту загострень також недостатньо.
Отже, навіть якщо окремий пацієнт суб’єктивно відчуває полегшення після прийому препарату, очікувати вираженого контролю основних проявів атопічного дерматиту від антигістамінної терапії не варто.
Окремо дослідники звернули увагу на препарати першого покоління, зокрема дифенгідрамін, гідроксизин і хлорфенірамін. Через проникнення крізь гематоенцефалічний бар’єр вони можуть спричиняти седативний ефект та інші центральні прояви. Метааналіз показав, що такі засоби, ймовірно, підвищують ризик сонливості й когнітивних порушень, а також можуть збільшувати ймовірність припинення лікування через побічні реакції.
Автори підкреслюють: поліпшення сну за рахунок седативної дії не слід автоматично вважати впливом на сам атопічний дерматит. Це відповідає сучасному розумінню механізмів свербежу при екземі. На відміну від кропив’янки, де гістамін має ключове значення, при атопічному дерматиті значна частина свербежу пов’язана з гістаміннезалежними нейроімунними механізмами.
Тому блокада H1-рецепторів не повинна розглядатися як універсальний спосіб контролю цього симптому. Практичний висновок авторів полягає у відмові від автоматичного призначення пероральних антигістамінних як стандартної частини терапії атопічного дерматиту, особливо коли йдеться про седативні препарати першого покоління.
