Пілотне дослідження, прийняте до публікації в Journal of Bodywork & Movement Therapies, показало, що один сеанс мікрострумової стимуляції може швидко впливати на структуру післяопераційного рубця.
У дослідженні взяли участь 17 пацієнтів із хірургічними рубцями. Після одного сеансу стимуляції постійним струмом (DC microcurrent) середня глибина рубцевої тканини зменшилася на 0,447 мм, або на 23,8 %.
Особливу увагу авторів привернув не лише сам результат, а й спосіб його перевірки. Для оцінювання використовували тривимірне ультразвукове дослідження з частотою 17 МГц, а вимірювання проводили в тих самих анатомічних точках до та після втручання. Такий підхід дає змогу об’єктивніше аналізувати структуру рубця, ніж лише візуальна оцінка чи суб’єктивні відчуття пацієнта.
Кожному учаснику виконували один сеанс тривалістю приблизно 15–20 хвилин. Стимуляцію проводили з обох боків уздовж рубця, подаючи струм упродовж 30 секунд у кожній точці з інтервалом близько 1,3 см і використовуючи протилежну полярність. Для процедури застосовували два пристрої Dolphin Neurostim, допущені регуляторними органами для контролю болю.
Рубцева тканина може створювати не лише косметичні, а й функціональні проблеми. Надмірний фіброз і спайки здатні обмежувати ковзання фасцій, змінювати біомеханіку тканин і бути пов’язаними з болем, свербежем, скутістю та контрактурами. Тому зменшення товщини або ущільнення рубця потенційно може впливати і на його функцію.
Учасники також повідомляли про менший біль і кращий обсяг рухів, однак ці показники не оцінювалися формально. Тож робити висновки про клінічне відновлення лише на підставі цих спостережень поки що не можна.
Автори припускають, що мікрострум може впливати на ремоделювання рубцевої тканини через біоелектричні механізми, зокрема процеси перебудови позаклітинного матриксу. Водночас дослідження не встановлює точного механізму дії й не показує, наскільки тривалим є ефект.
Без контрольної або плацебо-групи неможливо виключити вплив інших чинників. Крім того, оцінка одразу після одного втручання не дає відповіді, чи зберігаються структурні зміни через тижні або місяці.
Це дослідження пропонує об’єктивний підхід до оцінювання реакції рубця на мікрострумову стимуляцію. Результати виглядають обнадійливо і підкреслюють потребу в масштабніших контрольованих дослідженнях із тривалішим спостереженням, зазначив доктор Р. Гокал, автор-кореспондент роботи.
Отже, отриманий ефект заслуговує подальшої перевірки, але поки що не є підставою для зміни стандартів лікування рубців. Наступні дослідження мають оцінювати не лише структуру рубця, а й біль, рухливість і функціональний вплив рубцевих змін.
