У вагітних із підвищеним індексом маси тіла силові тренування, розпочаті на ранніх термінах і продовжені до кінця вагітності, можуть бути пов’язані зі зниженням ризику гестаційного цукрового діабету.
Гестаційний цукровий діабет належить до найпоширеніших метаболічних ускладнень вагітності, особливо у жінок із надмірною масою тіла або ожирінням. Такий стан асоціюється з вищим ризиком прееклампсії, передчасних пологів, макросомії та неонатальної гіпоглікемії, а надалі — з імовірністю розвитку цукрового діабету 2 типу в матері та дитини.
Роль фізичної активності в профілактиці гестаційного діабету досі залишається предметом обговорення, зокрема через різні результати попередніх досліджень і складнощі з дотриманням програм тренувань. У рандомізованому клінічному дослідженні за участю 209 вагітних з індексом маси тіла ≥25 кг/м² вивчали програму силових вправ, яку починали на 12–14-му тижнях вагітності та продовжували до 36-го тижня або до пологів.
Програма поєднувала контрольовані заняття та домашні тренування. Основною кінцевою точкою була частота гестаційного цукрового діабету, а додатково оцінювали збільшення маси тіла, макросомію, симптоми вагітності та якість життя.
Найпомітніші відмінності з’явилися під час аналізу учасниць, які дотримувалися рекомендованого режиму тренувань. У цій групі не було зафіксовано жодного випадку ГЦД, тоді як у контрольній групі його виявили у 7,3 % жінок. Частота макросомії також була нижчою: 0 % проти 6,3 %. Водночас через недостатній розмір вибірки ці показники не досягли статистичної значущості, тому їх слід розцінювати як можливий сигнал профілактичного ефекту, а не остаточний висновок.
Окрім метаболічних результатів, дослідники відзначили й покращення самопочуття. Якість життя учасниць достовірно зросла: середня різниця за відповідною шкалою становила 8,4 бала. Жінки також повідомляли про меншу частоту та менш виражені типові симптоми вагітності.
При цьому небажані явища, зокрема передчасні пологи, не відрізнялися між групами, що узгоджується з безпекою такого підходу за належного медичного супроводу. Водночас важливим обмеженням дослідження була прихильність до програми: цільового рівня дотримання досягли лише 48 % учасниць.
Отже, для вагітних із надмірною масою тіла силові тренування можуть розглядатися як один із можливих компонентів профілактики гестаційного діабету поряд із харчовими рекомендаціями та контролем збільшення маси тіла. Водночас оптимальні інтенсивність і формат такої програми ще потребують уточнення.
