Туберкульоз і надалі залишається однією з ключових причин смерті серед людей, які живуть із ВІЛ. Нове дослідження показало, що профілактичне лікування туберкульозу зменшує не лише ризик захворювання, а й загальну смертність у реальній клінічній практиці.
Попри доступність антиретровірусної терапії та відому ефективність профілактичного лікування, туберкульоз і далі є однією з головних причин смерті серед людей із ВІЛ. У 2024 році саме ТБ спричинив близько чверті смертей, пов’язаних зі СНІДом.
У The Lancet HIV опубліковано результати дослідження PROTECT, яке оцінило профілактичне лікування туберкульозу, тобто TPT (tuberculosis preventive treatment), у щоденній медичній практиці. До аналізу включили 235 424 людей із ВІЛ, які розпочинали АРТ у шести країнах із високим тягарем ВІЛ і ТБ: Гаїті, Кенії, Нігерії, Уганді, Україні та Зімбабве.
Для роботи використали дані електронних медичних записів за 2018–2024 роки та підхід, що імітує рандомізоване дослідження. Це допомогло зменшити вплив систематичних похибок, які часто виникають у спостережних дослідженнях.
Основною схемою TPT у цьому дослідженні був 6-місячний курс ізоніазиду. На тлі профілактичного лікування ризик розвитку активного туберкульозу був приблизно на 61 % нижчим, ніж без нього. Ефект спостерігали в усіх шести країнах, попри відмінності епідеміологічної ситуації та характеристик пацієнтів.
Для сучасної стратегії «тестуй і лікуй», за якої АРТ призначають усім людям із ВІЛ незалежно від кількості CD4-клітин, це важливий практичний висновок. Не менш значущим виявилося й зниження смертності: TPT асоціювалося приблизно із 45 % нижчим ризиком смерті. Водночас виражена міжкраїнова неоднорідність цього показника вказує, що на виживаність впливають не лише сама профілактика, а й клінічний контекст, організація програм допомоги та супутні фактори ризику.
Окремо автори відзначили значення часу старту профілактики. Найбільшу користь спостерігали, коли TPT починали протягом перших двох тижнів після залучення до ВІЛ-допомоги; ефективність зберігалася і за початку в межах перших восьми тижнів.
Отже, профілактику туберкульозу не слід без потреби відкладати до завершення тривалого спостереження або стабілізації АРТ, якщо клінічна оцінка не виявляє активного ТБ. Водночас отримані дані стосуються саме реальної роботи програм ВІЛ-допомоги, а не умов контрольованого клінічного випробування.
Сучасні коротші схеми TPT, зокрема тримісячні та одномісячні режими, можуть покращити прихильність і завершення лікування, але їхній вплив на смертність у великих програмах і надалі потребує окремого вивчення.
