Європейське товариство кардіологів і Європейська ниркова асоціація вперше підготували спільні рекомендації для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями та хронічною хворобою нирок. Документ наголошує на ранньому виявленні ХХН у кардіологічних хворих, уточненні ризику та ширшому використанні нефро- і кардіопротективної терапії.
Європейське товариство кардіологів (ESC) та Європейська ниркова асоціація (ERA) вперше спільно представили рекомендації з ведення пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (ССЗ) і хронічною хворобою нирок (ХХН). Для кардіологічної практики ключовим нововведенням став універсальний скринінг ХХН у разі встановлення нового діагнозу ССЗ.
Оцінка має включати не лише розрахункову швидкість клубочкової фільтрації (рШКФ), а й співвідношення альбуміну до креатиніну в сечі. Саме альбумінурія дає додаткову інформацію про нирковий та серцево-судинний ризик. Рекомендації побудовані за принципом STAMP, який охоплює такі етапи:
- скринінг;
- стадіювання;
- оцінку ризику;
- модифікацію кардіологічного лікування;
- планування медичної допомоги.
Пацієнтам із ХХН, цукровим діабетом або ССЗ радять повторювати оцінку принаймні раз на рік. Якщо ризик гострого ураження нирок є високим або людина отримує препарати з вузьким терапевтичним вікном, контроль має бути частішим.
Для пацієнтів із ХХН категорій G3–G5 щодо потреби в нефрологічній консультації пропонують використовувати Kidney Failure Risk Equation.
Окремий акцент зроблено на медикаментозному лікуванні. Статини, за потреби у поєднанні з езетимібом, рекомендовані пацієнтам із ХХН, які не перебувають на діалізі, незалежно від початкового рівня ліпідів. Для більшості хворих із ХХН рекомендовано комбінацію інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту або блокатора рецепторів ангіотензину II з інгібітором натрійзалежного котранспортера глюкози 2 типу (SGLT2).
Такі препарати можна починати застосовувати вже за рШКФ ≥20 мл/хв/1,73 м² і продовжувати нижче цього рівня до початку замісної ниркової терапії. Для пацієнтів із ХХН, цукровим діабетом 2 типу та альбумінурією додатково радять розглядати фінеренон і семаглутид, щоб зменшити ризик прогресування ХХН та серцево-судинних подій.
Окремі положення стосуються фібриляції передсердь. У пацієнтів із ХХН традиційні шкали оцінки ризику інсульту та кровотеч працюють менш надійно, тому рішення щодо антикоагуляції потребує додаткової клінічної оцінки. За рШКФ понад 30 мл/хв/1,73 м² перевагу рекомендовано надавати прямим пероральним антикоагулянтам замість антагоністів вітаміну K.
ХХН також впливає на тактику при серцевій недостатності та коронарній патології. У разі декомпенсації серцевої недостатності з перевантаженням об’ємом можуть знадобитися достатні дози петльових діуретиків, оцінка відповіді на них і комбінована діуретична терапія.
Після планового черезшкірного коронарного втручання в пацієнтів із ХХН та хронічним коронарним синдромом можна розглядати скорочення подвійної антитромбоцитарної терапії до 1–3 місяців, щоб зменшити ризик кровотечі. Якщо рШКФ <30 мл/хв/1,73 м² і потрібне контрастне дослідження, рекомендовано використовувати контраст-зберігальні стратегії та розглянути внутрішньовенну гідратацію.
