Дослідники з Базельського університету запропонували біомаркер, який може доповнити оцінювання перебігу розсіяного склерозу та допомогти помічати поступове прогресування навіть без клінічних рецидивів.
Попри значний прогрес у лікуванні розсіяного склерозу, у частини пацієнтів інвалідизація наростає поступово навіть тоді, коли явних загострень немає. Таке явище називають прогресуванням незалежно від активності рецидивів, або ПНАР. Виявити його лише за клінічними ознаками непросто, оскільки зміни накопичуються повільно.
Команда науковців під керівництвом професора Єнса Куле проаналізувала понад 18 тис. зразків крові та клінічні дані більш як 2300 пацієнтів із двох великих довготривалих когорт у Швейцарії та США. Основну увагу приділили гліальному фібрилярному кислому білку, або GFAP, який вивільняється активованими чи ушкодженими астроцитами.
Вищі рівні GFAP були пов’язані з підвищеним ризиком наростання інвалідизації як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі. Водночас нейрофіламент легкого ланцюга, NfL, показував інший характер змін: його підвищення переважно відображало гостру запальну активність і асоціювалося з імовірністю подальших рецидивів.
Таким чином, GFAP і NfL можуть відображати різні біологічні процеси при розсіяному склерозі. Перший, імовірно, пов’язаний із механізмами поступового прогресування, а другий — із активним запаленням та гострим ушкодженням нервової тканини.
Окремо дослідники звернули увагу на динаміку GFAP. У пацієнтів, у яких після початку терапії, спрямованої на сповільнення перебігу РС, рівень цього маркера знижувався, ризик подальшого прогресування інвалідизації був нижчим. Це свідчить, що серійні вимірювання можуть бути інформативнішими, ніж одноразове визначення показника, якщо йдеться про оцінку біологічної відповіді на лікування.
«Одним із ключових питань було, чи залишає прогресування інший біологічний слід, ніж запалення», — зазначив Єнс Куле, професор університету і Центру клінічної нейроімунології та нейронаук Університетської лікарні Базеля.
Автори роботи вважають, що GFAP може стати корисним інструментом для виявлення ПНАР і оцінювання ризику майбутньої інвалідизації. У поєднанні з NfL цей маркер потенційно здатен дати точнішу картину активності розсіяного склерозу та відповіді на терапію.
Джерело: https://jamanetwork.com/journals/jamaneurology/article-abstract/2852244
