Нове рандомізоване дослідження показало, що 38 % срібло-діамін фторид може допомагати стримувати тяжкий ранній карієс у дітей молодшого віку без інвазивного препарування.
Тяжкий ранній карієс у маленьких дітей може супроводжуватися болем, інфекцією, порушенням харчування та сну. Якщо ураження молочних зубів значні, лікування нерідко стає багатоступеневим і може потребувати загальної анестезії.
Однією з можливих альтернатив свердлінню є 38 % срібло-діамін фторид (SDF) — розчин, який наносять безпосередньо на каріозне вогнище аплікатором. Дані щодо такого підходу в дітей раннього віку навело велике рандомізоване дослідження, опубліковане в JAMA Pediatrics.
У дослідженні взяли участь 830 дітей віком від 1 до 6 років із тяжким раннім карієсом та активними кавітаційними ураженнями дентину. Учасників рандомізували для застосування 38 % SDF або плацебо. Аплікацію проводили на початку дослідження та повторювали через 6 місяців.
Важливо, що лікування проводили не лише у стоматологічних кабінетах, а й у медичних закладах та дошкільних програмах, тобто в умовах, наближених до реальної первинної допомоги.
Через 6 місяців після першого нанесення SDF вдалося зупинити 54,0 % каріозних уражень, тоді як у групі плацебо цей показник становив 22,5 %. Різницю вже було видно через 3 місяці: частка неактивних уражень досягала 57,5 % проти 18,8 %. Після повторного нанесення через 6 місяців показник через 8 місяців становив 50,2 % проти 17,4 %.
Таким чином, навіть одна аплікація забезпечувала помітне гальмування активного каріозного процесу. Дія SDF пов’язана з пригніченням мікробної активності, сприянням ремінералізації та ущільненням ураженого дентину. Водночас препарат не відновлює втрачений об’єм тканини, тому його основне завдання — стабілізація процесу.
Для малих дітей це може бути особливо корисно, коли традиційне препарування викликає страх, потребує місцевої анестезії або седації, а повноцінна реставрація наразі недоступна.
Профіль безпеки в дослідженні був прийнятним. Небажані явища, пов’язані з лікуванням, виникали у 47,3 % дітей у групі SDF та у 43,3 % у групі плацебо, переважно мали легкий або помірний характер. Частота болю також не відрізнялася між групами. Через небажані явища лікування припинили 7,5 % учасників в обох групах.
Основним недоліком методу є стійке потемніння ураженої ділянки зуба внаслідок відкладання сполук срібла. Для молочних зубів, які з часом зміняться постійними, цей косметичний ефект може бути прийнятним, особливо якщо альтернатива — складніше та дорожче втручання.
Водночас майже 30 % учасників не завершили спостереження, частково через пандемію COVID-19, тому довгострокові результати слід оцінювати обережно.
Отримані дані підтримують використання SDF як неінвазивного методу зупинки карієсу молочних зубів у дітей із високим ризиком, особливо коли стандартне стоматологічне лікування важко організувати.
