На громадське обговорення винесено проєкт Стандарту медичної допомоги «Дисліпідемії при ендокринних захворюваннях». У ньому наголос зроблено не лише на показниках ліпідограми, а й на оцінці серцево-судинного ризику, корекції основного гормонального порушення та досягненні індивідуальних цілей щодо атерогенних ліпідів.
Проєкт документа пропонує вести таких пацієнтів міждисциплінарно — за участю сімейних лікарів, ендокринологів, кардіологів та інших фахівців. Для людей з ендокринною патологією та дисліпідемією передбачено оцінювання серцево-судинного ризику за шкалами SCORE2 або SCORE2-OP із подальшим визначенням цільового рівня холестерину ліпопротеїнів низької щільності.
До обстеження мають входити загальний холестерин, тригліцериди, ХС ЛПНЩ, не-ХС ЛПВЩ, а за показаннями — аполіпопротеїн B. Також можуть ураховуватися сімейний анамнез ранніх серцево-судинних подій, ожиріння, низька фізична активність, передчасна менопауза, підвищений Lp(a) та високочутливий С-реактивний білок.
Окремо підкреслено, що дисліпідемія в таких випадках часто має вторинний характер. За явного гіпотиреозу гіполіпідемічне лікування пропонують починати після досягнення еутиреозу, оскільки гормональна декомпенсація сама по собі може змінювати ліпідний профіль. За субклінічного гіпотиреозу та гіперліпідемії можна розглядати тироксин як засіб для зниження ХС ЛПНЩ.
За персистуючого синдрому Кушинга статини рекомендовані незалежно від розрахованого ризику. За акромегалії та дефіциту гормону росту контроль ліпідного профілю має відповідати етапу діагностики й лікування.
Для пацієнтів із цукровим діабетом у документі також передбачені окремі підходи. За ЦД 2 типу і стійких тригліцеридах понад 1,7 ммоль/л, попри досягнення цільового ЛПНЩ на тлі статинів, за наявності додаткових факторів ризику рекомендовано етиловий ефір ейкозапентаєнової кислоти 4 г/добу. За діабетичної ретинопатії до статинів пропонують додавати фенофібрат. Якщо ЦД 2 типу поєднується з ХХН 1–4 стадій або станом після трансплантації нирки, статини призначають незалежно від шкали ризику.
Базою ліпідознижувальної терапії залишаються статини. Якщо цільового ХС ЛПНЩ не досягнуто на максимально переносимій дозі, передбачено комбінування з езетимібом або інгібіторами PCSK9. Для дуже високого ризику цільовий ХС ЛПНЩ становить <1,4 ммоль/л із додатковим зниженням щонайменше на 50 % від вихідного рівня, для високого ризику — <1,8 ммоль/л. За екстремально високого ризику запропоновано ціль <1,0 ммоль/л.
У Стандарті окремо зазначено, що гормональну терапію не можна використовувати як заміну гіполіпідемічному лікуванню. У жінок після менопаузи дисліпідемію пропонують коригувати статинами відповідно до серцево-судинного ризику. При СПКЯ ліпідознижувальні препарати не слід застосовувати для лікування гіперандрогенії або безпліддя.
У чоловіків тестостерон призначають лише за андрогенними показаннями. Водночас надзвичайно низький ХС ЛПВЩ, особливо без гіпертригліцеридемії, має стати підставою для пошуку можливого зловживання анаболічними стероїдами.
